Відповідно до Указу Президента України від 17 листопада 2000 року № 1245/2000, з метою вшанування пам’яті українців, загиблих під час війни 1941–1945 років, їх подвигу та жертовності, щороку 22 червня в нашій державі відзначається День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна.

Друга світова війна – одна з найкривавіших віх в історії людства, у ході якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей.

Упродовж 21 місяця цієї війни СРСР та Німеччина виступали як союзники, і лише з 22 червня 1941 р. вступили у військову конфронтацію.

Для України Друга світова війна – національна трагедія, яка забрала життя кожного п’ятого українця! Більшість територій країни перетворилася на руїни та згарища. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тис. сіл.

Уже за кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована, а мільйони людей опинилися в окупації. У розорених та зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися старі люди, матері та жінки з малими дітьми, переважна більшість яких невдовзі ставали вдовами, а діти – сиротами. На них чекали тяжкі випробування як у роки війни – від нацистської окупаційної влади, так і у повоєнні роки – уже від «своєї» радянської влади.

Майже одразу територія України була поділена та вкрилася мережею таборів смерті. Десятки тисяч людей різних національностей було розстріляно фашистами в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Рівному та інших містах і селах.

Під час Другої світової війни українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі інтереси, а часом і вбивати інших українців. У розгромі нацизму брали участь українські солдати як у лавах Радянської армії (понад 6 млн. осіб), так і вояки Української повстанської армії (понад 100 тис. осіб).

За підрахунками Інституту історії України Національної академії наук України, в лавах Червоної армії загинуло 3,5-4 мільйони українців, у партизанських формуваннях – від 40 до 60 тисяч, у загонах Організації українських націоналістів та Української повстанської армії – понад 100 тисяч.

Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, становлять 8-10 мільйонів осіб, а демографічні – 10-13 мільйонів осіб.

Безсмертному подвигу, ратній звитязі рядових бійців і командирів, партизанів і підпільників, учасників Руху Опору за межами Батьківщини, усім тим, хто в червні 1941 року піднявся на бій з фашистами, а також тим, хто кував перемогу в тилу, працюючи на заводах і фабриках, у наукових установах, на ланах і полях, хто не скорився і загинув у концентраційних таборах під час війни і уже після неї – ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ТА ЗЕМНИЙ УКЛІН!

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

Сьогодні, потерпаючи від військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ЗАГИБЛИМ!

ЧЕСТЬ І СЛАВА ЖИВИМ ГЕРОЯМ!