Україна у 1945 році стала однією з держав-засновниць Організації Об’єднаних Націй. Українська делегація взяла активну участь у Конференції в Сан-Франциско та зробила вагомий внесок у підготовку Статуту ООН, зокрема в опрацювання його Преамбули, Цілей і Принципів.
До відновлення незалежності у 1991 році Українська РСР мала окреме представництво в ООН і формально виступала самостійним членом Організації. Після проголошення незалежності розпочався якісно новий етап участі України в ООН, а багатостороння дипломатія стала одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики держави.
За час членства в ООН Україна чотири рази обиралася непостійним членом Ради Безпеки ООН: у 1948–1949, 1984–1985, 2000–2001 та 2016–2017 роках. У 1997 році Міністра закордонних справ України Геннадія Удовенка було обрано Головою 52-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, яка увійшла в історію як «сесія реформ» та схвалила комплексну програму оновлення Організації.
Генеральні секретарі ООН відвідували Україну дванадцять разів. Візити керівництва Організації набули особливого значення після початку російської агресії у 2014 році та повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року.
Україна надає першочергового значення зміцненню ООН як центрального елемента системи багатостороннього співробітництва та механізму підтримання міжнародного миру і безпеки. Українська сторона послідовно виступає за забезпечення безумовного дотримання Статуту ООН, підвищення ефективності Організації, посилення ролі Генеральної Асамблеї та реформування Ради Безпеки ООН.
Повномасштабна агресія Російської Федерації проти України продемонструвала критичні недоліки чинної системи колективної безпеки, зокрема можливість держави-агресора зловживати статусом постійного члена Ради Безпеки та правом вето. Україна виступає за реформу Ради Безпеки, яка унеможливила б блокування міжнародного реагування державою, що сама порушує Статут ООН і становить загрозу міжнародному миру та безпеці.
З 2014 року, а особливо після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, протидія російській агресії стала центральним напрямом діяльності України в ООН.
Україна використовує можливості Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки, Ради ООН з прав людини, Міжнародного суду ООН та інших органів і установ системи ООН для:
захисту суверенітету і територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів;
консолідації міжнародної підтримки всеосяжного, справедливого і сталого миру відповідно до Статуту ООН;
забезпечення міжнародно-правової відповідальності Російської Федерації;
документування воєнних злочинів, злочинів проти людяності та інших порушень міжнародного права;
захисту цивільного населення і критичної інфраструктури;
звільнення військовополонених і незаконно утримуваних цивільних осіб;
повернення примусово переміщених і депортованих українських дітей;
забезпечення ядерної, радіаційної, продовольчої, енергетичної та екологічної безпеки;
відновлення міжнародного правопорядку, заснованого на Статуті ООН.
27 березня 2014 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію 68/262 «Територіальна цілісність України», якою підтвердила суверенітет, політичну незалежність, єдність і територіальну цілісність України в межах її міжнародно визнаних кордонів та визнала недійсним організований Росією так званий референдум у Криму.
У наступні роки Генеральна Асамблея регулярно ухвалювала резолюції щодо ситуації з правами людини на тимчасово окупованих територіях України, мілітаризації Криму, агресії проти України, гуманітарних наслідків війни, відповідальності за міжнародні злочини та необхідності досягнення справедливого миру.
Після 24 лютого 2022 року в межах одинадцятої надзвичайної спеціальної сесії Генеральної Асамблеї було ухвалено низку резолюцій, якими засуджено російську агресію, підтверджено територіальну цілісність України, висунуто вимогу про виведення російських військ, засуджено спроби незаконної анексії українських територій та підтримано принципи справедливого і сталого миру. Генеральна Асамблея продовжує підтверджувати, що жодне територіальне надбання, отримане внаслідок погрози силою або її застосування, не може визнаватися законним.
Україна традиційно приділяє особливу увагу діяльності ООН у сфері підтримання міжнародного миру та безпеки.
Починаючи з 1992 року, українські військовослужбовці, поліцейські та цивільні фахівці брали участь у понад 20 операціях і місіях ООН у різних регіонах світу. Загалом Україна надала для миротворчої діяльності десятки тисяч військовослужбовців і представників правоохоронних органів, а також транспортні та бойові вертольоти.
Після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році українські національні контингенти були відкликані з операцій ООН для захисту держави. Водночас Україна зберігає відданість принципам миротворчої діяльності та наголошує, що ефективне підтримання миру має ґрунтуватися на повазі до суверенітету і територіальної цілісності держав, чіткому міжнародному мандаті, захисті цивільного населення та відповідальності за порушення міжнародного права.
Україна також є учасницею основних міжнародних договорів у сфері боротьби з тероризмом та бере активну участь у відповідній діяльності ООН. Важливим внеском України стало ініціювання резолюції Ради Безпеки ООН 2341, ухваленої 13 лютого 2017 року під головуванням України та присвяченої захисту критичної інфраструктури від терористичних загроз.
За час свого членства в ООН Україна неодноразово обиралася до головних і допоміжних органів Організації.
Україна чотири рази була непостійним членом Ради Безпеки ООН, неодноразово входила до складу Економічної і Соціальної Ради ООН, Ради ООН з прав людини, Комісії ООН з миробудівництва та інших міжурядових органів.
На період 2026–2028 років Україну обрано членом Економічної і Соціальної Ради ООН. У межах роботи ЕКОСОР українська сторона зосереджується на питаннях сталого розвитку, гуманітарного реагування, відновлення і реконструкції України, продовольчої безпеки, соціального захисту, цифрової трансформації та зміцнення інституційної стійкості.
Представники України працюють у низці допоміжних, експертних і конвенційних органів системи ООН. Україна також бере участь у виборах до органів ООН та підтримує кандидатури українських експертів до міжнародних судових, правозахисних, адміністративних і спеціалізованих установ.
Україна є стороною основних міжнародних договорів ООН у сфері прав людини, зокрема Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенції проти катувань та Конвенції про права дитини.
Україна регулярно подає національні доповіді до відповідних конвенційних органів ООН та бере участь в Універсальному періодичному огляді Ради ООН з прав людини.
З березня 2014 року на запрошення Уряду України в державі працює Моніторингова місія ООН з прав людини. Місія документує порушення міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права, зокрема на тимчасово окупованих територіях України.
У 2022 році Рада ООН з прав людини створила Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідування порушень в Україні. Комісія здійснює незалежне документування порушень і злочинів, пов’язаних із російською агресією, та готує відповідні доповіді для Ради ООН з прав людини і Генеральної Асамблеї.
Пріоритетними для України залишаються захист прав цивільного населення, військовополонених, внутрішньо переміщених осіб, біженців, дітей, жінок, осіб з інвалідністю, ветеранів, корінних народів України та мешканців тимчасово окупованих територій.
Україна приділяє особливу увагу реалізації порядку денного «Жінки, мир, безпека», забезпеченню повної та змістовної участі жінок у процесах ухвалення рішень, відновлення і миробудівництва, а також запобіганню пов’язаному з конфліктом сексуальному насильству.
Після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації співпраця України з установами системи ООН набула безпрецедентного масштабу.
Україна взаємодіє з Управлінням ООН з координації гуманітарних питань, Управлінням Верховного комісара ООН у справах біженців, Програмою розвитку ООН, Дитячим фондом ООН, Всесвітньою продовольчою програмою, Всесвітньою організацією охорони здоров’я, Міжнародною організацією з міграції, Фондом ООН у галузі народонаселення та іншими організаціями.
Співробітництво охоплює:
надання продовольчої та грошової допомоги;
забезпечення житлом і предметами першої необхідності;
відновлення пошкоджених будинків і критичної інфраструктури;
підтримку внутрішньо переміщених осіб;
евакуацію населення із районів бойових дій;
медичну та психологічну допомогу;
захист дітей і постраждалих від війни;
гуманітарне розмінування;
відновлення громад та основних державних послуг.
Відповідно до Плану гуманітарних потреб і реагування на 2026 рік, приблизно 10,8 млн людей в Україні потребують гуманітарної допомоги. ООН та гуманітарні партнери планують надати першочергову підтримку 4,1 млн найбільш уразливих осіб, для чого необхідно залучити 2,3 млрд дол. США.
Україна послідовно наголошує, що гуманітарна діяльність має здійснюватися з повагою до її суверенітету і територіальної цілісності, без легітимізації російської окупації та відповідно до принципів гуманності, неупередженості, нейтральності й незалежності.
Центральним документом партнерства між Урядом України та системою ООН є Рамкова програма співробітництва ООН з Україною у сфері сталого розвитку «Партнерство заради відновлення та розвитку» на 2025–2029 роки.
Програма визначає чотири основні напрями співпраці:
інвестиції в людський капітал;
забезпечення інклюзивного економічного відновлення;
захист довкілля та природних ресурсів;
зміцнення державних інституцій і громадянської участі.
Документ спрямований на підтримку державної стійкості, реформ, відбудови, покращення якості державних послуг та створення передумов для справедливого, зеленого й інклюзивного відновлення України. У його реалізації беруть участь понад 20 установ системи ООН.
Україна активно залучає експертну, технічну, консультативну та фінансову допомогу установ ООН у сферах демократичного врядування, соціального захисту, охорони здоров’я, освіти, економічного розвитку, енергетики, цифровізації, гуманітарного розмінування, охорони довкілля та відновлення інфраструктури.
Україна бере активну участь у міжнародній співпраці зі сталого розвитку, спрямованій на комплексне вирішення економічних, соціальних і природоохоронних завдань.
Україна є стороною Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Паризької угоди, яку ратифікувала у 2016 році. Водночас російська агресія завдала Україні масштабної шкоди довкіллю, спричинивши забруднення земель і вод, знищення екосистем, мінування значних територій, руйнування промислових і гідротехнічних об’єктів та зростання обсягів викидів парникових газів.
Україна використовує майданчики ООН для документування екологічних наслідків агресії, розроблення міжнародних механізмів оцінки шкоди та забезпечення відповідальності Російської Федерації.
Окремим напрямом співпраці залишається подолання довгострокових наслідків Чорнобильської катастрофи. За ініціативою України Генеральна Асамблея ООН протягом багатьох років ухвалює резолюції щодо міжнародного співробітництва у цій сфері.
Україна є одним із провідних світових виробників і експортерів аграрної продукції та робить вагомий внесок у глобальну продовольчу безпеку.
Попри російські атаки на порти, зерносховища, сільськогосподарські підприємства та логістичну інфраструктуру, Україна продовжує постачати продовольство на міжнародні ринки.
У межах гуманітарної програми «Зерно з України» українське продовольство за підтримки міжнародних партнерів спрямовується до держав, населення яких потерпає від голоду та продовольчих криз. Україна співпрацює з Всесвітньою продовольчою програмою та Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН у питаннях гуманітарних поставок, відновлення аграрного сектору та розмінування сільськогосподарських земель.
Україна послідовно виступає за зміцнення міжнародних режимів роззброєння, контролю над озброєннями та нерозповсюдження зброї масового знищення.
Особливе значення має співробітництво України з Міжнародним агентством з атомної енергії у зв’язку з російською окупацією Запорізької атомної електростанції та загрозами, створеними російськими атаками на ядерні й енергетичні об’єкти.
Україна наполягає на повному виведенні російських військ і персоналу із Запорізької АЕС, поверненні станції під повний суверенний контроль України та забезпеченні дотримання міжнародних норм ядерної і радіаційної безпеки.
Україна також бере активну участь у діяльності Організації із заборони хімічної зброї, привертаючи увагу міжнародної спільноти до застосування Російською Федерацією токсичних хімічних речовин проти українських військовослужбовців.
Станом на 2026 рік основними пріоритетами діяльності України в ООН є:
досягнення всеосяжного, справедливого і сталого миру відповідно до Статуту ООН;
відновлення територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів;
забезпечення відповідальності Російської Федерації за агресію та інші міжнародні злочини;
звільнення військовополонених і незаконно утримуваних цивільних осіб;
повернення депортованих і примусово переміщених українських дітей;
забезпечення ядерної, радіаційної, продовольчої, енергетичної та екологічної безпеки;
захист прав людини на тимчасово окупованих територіях;
залучення міжнародної допомоги для гуманітарного реагування, відновлення та реконструкції;
реформування Ради Безпеки та інших органів ООН;
зміцнення міжнародного правопорядку та недопущення безкарності за порушення Статуту ООН.
Україна розглядає ООН як ключовий глобальний майданчик для захисту принципів міжнародного права, консолідації підтримки держави та формування міжнародних рішень, необхідних для відновлення справедливого миру і запобігання новим актам агресії.